Каленик Іванович Геренчук
 Закінчив 1925 року Кам'янець-Подільський інститут народної освіти (нині Кам'янець-Подільський національний університет). Викладав у Кам'янець-Подільському учительському інституті (1932—1938).
У 1945—1954 роках працював у Чернівецькому університеті. Завідував кафедрою фізичної географії.
Від 1954 року працював у Львівському університеті. У 1954—1974 роках був завідувачем кафедри фізичної географії. Від 1979 року — професор.
Був членом КПРС від 1962 року.
 Народився 15 (27 травня) 1876 року в Царичанці Кобеляцького повіту Полтавської губернії в сім'ї сільського священика. В 1896—1900 роках навчався в Київській духовній академії. В 1900 році вступив на юридичний факультет Тартуського (тоді Юр'євського) універстету, в 1901 році перевівся до Варшавського університету, який закінчив 1904 році. З 1906 року — приват-доцент політекономії і статистики Київського університету, пізніше — професор Київського комерційного інституту.
У 1928—1930 роках — віце-президент АН УРСР. У 1939—1942 рокахnbsp;— завідуючий відділом, а в 1942—1947 роках — директор Інституту економіки АН УРСР; одночасно (1933—1947 роки) — завідуючий кафедрою економічної географії Київського університету. Організатор української економіко-географічної школи.
Основні наукові праці присвячені проблемам розвитку і розміщення продуктивних сил України, створенню нових галузей промисловості та комплексному розвиткові районів. Розробив наукову схему економічного районування України. Виділив на території країни такі райони: Південно-Східний, Центральний і Західний. Вивчав проблеми бурякоцукрової промисловості, комплексного освоєння Великого Дніпра, внутрішньої і зовнішньої торгівлі.
|
 Володимир Кубійович народився в 1900 р. у Новому Сончі на Західній Лемківщині в українсько-польській родині. 1918 року розпочав навчання в Ягеллонському університеті в Кракові, але воно було перерване війною в Галичині.
У 1918—1919 рр. — артилерист в Українській Галицькій Армії. Після відступу УГА за Збруч в половині 1919 року залишився у Галичині, а відтак повернувся до Кракова, де продовжив навчання у 1919—1923 рр.
У 1928—1939 рр. — доцент Краківського університету. Займався вивченням українських етнічних земель у складі Польщі, Чехо-Словаччини та Румунії. З 1931 року — дійсний член Наукового Товариства ім. Шевченка, голова його географічної секції. Як видатний географ брав участь у міжнародних наукових конгресах у Празі (1932), Варшаві (1934) і Болгарії (1936), де виступав з доповідями. У своїх дослідженнях польсько-українських окраїн Кубійович послідовно обстоював українські геополітичні інтереси і провадив наукову дискусію з польськими вченими, яких звинувачував в умисному підробленні статистичних даних в дослідженнях, за що в 1939 був позбавлений кафедри в Ягеллонському університеті.
|
 Степа́н Льво́вич Рудни́цький (3 грудня 1877, Перемишль, Австро-Угорщина — 3 листопада 1937, урочище Сандармох, Карельська АССР) — український географ і картограф, академік НАНУ. Основоположник української політичної та військової географії. До 1997 панувала думка про загибель Рудницького безпосередньо на Соловках.
Виріс у родині вчителя гімназії. Вищу освіту здобув в університетах Львова (де слухав лекції М.Грушевського, І.Шараневича, Л.Фінкеля, А.Ремана), підвищував кваліфікацію у Відні та Берліні. З 1899 працював у львівських гімназіях.
http://geografica.net.ua/publ/cikavinki/vidomi_vcheni_geografi/51
| 
